Це повідомлення було опубліковано Friday, February 26th, 2010 о 22:31 у Лірика. Ви можете слідкувати за відгуками через RSS 2.0 стрічку новин. Ви можете залишити відгук, або trackback із вашої сторінки.
Час летить у світ думок
А ти не знаєш чи я змок
Сонячні дні
Скінчились в пустелі
Вітер мрій летить у даль
Він проганяє всю печаль
Кольором сни
Наповнені знову
Але ж ти не сон
Існуєш ти
Але я немов
Знову без мети
Твої думки сховались десь
Штурмую замки з піднебесь
Вірити дням
Надалі неможу
Бачу я пустелю слів
Може щось не зрозумів
Прірву очей
Здолати неможу
Але ж ти не сон
Але не поряд ти
Між нами мов
Прірва пустоти
І хай горить пустеля слів
І хай я щось не зрозумів
І хай кричать твої вуста
Що я не той, а ти не та
Але ж ти не сон
Існуєш ти
Але я немов
Знову без мети
Чем меньше люди знают, тем обширнее кажется им их знание.