Це повідомлення було опубліковано Tuesday, June 8th, 2010 о 13:47 у Лірика. Ви можете слідкувати за відгуками через RSS 2.0 стрічку новин. Ви можете залишити відгук, або trackback із вашої сторінки.
Десь в далені горить вона -
Червона зірка Оріону.
Казки читає на ніч дітям
І таємниці береже,
І мовчки слухає вона
Усе не сказане тобою.
І хоч на вигляд ще жива
Та умира сама собою..
Усе з собою забера:
Твої печалі та недолю,
І ті приховані слова,
І дивні сни, не кольорові,
В яких давно уже нема
Ні тих пісень, ані любові,
Ані удаваної волі,
Та і спокою вже нема…
На ранок тиша, жодних сліз,
Порожнє ліжко у кімнаті.
Холодний чай і ти на біс
Виконуєш вчорашнє паті.
І хоч давно уже захрип
Твій голос змучений піснями,
Ти вкорте шепчеш: повернись,
Забудь про все і випий кави…
Кориця, перець та ваніль,
Без цукру, адже ти так любиш,
І ароматом повниться постіль…
Давай сьогодні ти у мене будеш
Шукати зорі, мрії, і чарівні сни,
Палкі і терпкі поцілунки…
А потім взяти й утекти
Неоплативши всі рахунки
